Привіт. Я — Андрій Семʼянків, лікар, письменник і автор блогу про медицину «MED GOblin». Від початку повномасштабного вторгнення мобілізувався як медик. Зараз працюю в одній із прифронтових лікарень.

Найгірша ситуація була влітку, коли за добу привозили понад сотню поранених. Хотілось би сказати щось високе, але насправді рухаюся далі, бо ніхто не зробить за мене мою роботу. Я взяв на себе цей обовʼязок, тому не можу на середині дороги відмовитися.

Завдяки всім історіям, що тут були, я виніс для себе головний урок: людину іноді надзвичайно важко вбити. Вона може перенести велику кількість травм і поранень та при цьому продовжувати жити, в ній не гасне наснага й бойовий дух. Якщо ти маєш велику мету, ти можеш пережити багато чого.

Я хотів би сказати, щоб українці більше вірили в себе та спокійніше ставилися до своїх емоцій. Найгірший сум, депресія і розпач обов’язково колись закінчаться. Навіть коли здається, що хорошого життя вже не буде і більше нічого не принесе радість. Це неправда. Люди попри все продовжують жити, тому емоції треба пропускати крізь себе і відпускати.