Ключова точка України

Якщо Укрпошта — це Головна пошта країни, то Будинок зв’язку, що на Хрещатику 22, — головний поштамт України! Цю будівлю впізнають дорослі й малі, кияни й гості міста. Тут призначають побачення закохані, фотографуються туристи, щороку зустрічаються із Новорічним чарівником діти.

Київський головпоштамт — це центр України. Від знаку нульового кілометра біля входу в Укрпошту ведеться відлік відстані до столиць інших країн по всьому світу.

Архітектурне диво

Київський головпоштамт будували у 1952-1957 рр., коли реконструювали повоєнний Хрещатик. Архітектурний стиль будівлі поєднує у собі строгість класицизму з пластикою українського бароко: високі стелі, ліпнина, колони на вході, масивні двері та вікна з кольоровими вітражами.

Інтер’єр також зачаровує. Тут підлога з двоколірного граніту, опори пласких перекриттів у формі колон і пілонів, стеля з ліпленими розетками, стіни з плиткою під білий мармур і панно із зображенням птахів.

Люди — найцінніша окраса пошти

Життя на Головпоштамті вирує щодня. Тут продають марки, конверти та свіжу пресу, видають і приймають посилки й грошові перекази, оформлюють платежі. Колектив ВПЗ 01001 — це 90 працівників, які забезпечують функціонування відділення як єдиного організму. Керують цим поштовим лайнером начальник відділення та троє його заступників.

Марія Хамазенко, начальник відділення, ділиться: «Я оптиміст, завжди вірю в краще. І коли бачу розвиток та результат своєї роботи — це дає мені ще більше натхнення на подальшу роботу. Якщо вкладаєш знання й душу в компанію, в людей, і бачиш позитивний результат — це стає додатковим джерелом енергії».

Трохи містики наостанок

Подейкують, що колись на місці Головпоштамту літали подушки й ковдри. Це сталося в XIX ст. Міщанка Дияконова, яка мешкала у будинку на місці нинішнього Будинку зв’язку, з жахом розповідала газетярам, що в її спальні стали кружляти подушки та ковдри, а меблі покинули «насиджені» місця. Те, що відбувалося, можна було б списати на уяву екзальтованої дами, але свідком витівок нечистої сили стала поліція, яку викликала жінка. Правоохоронці розгубилися й не придумали нічого кращого, ніж відселити господиню, а її житло опечатати. У ті часи назву «полтергейст» ще не придумали, але пригода Дияконової вважається першою в Європі офіційно зареєстрованою аномалією.

Додає містики й архітектура поштамту, в основі якої «сховане» число 13. Головний фасад зі сторони Хрещатика чітко розділений 13-ма вертикалями віконних пройм, а з боку Майдану Незалежності фасад приміщення прикрашають 13 вітрин, обрамлених гранітом. Портал над центральним входом прикрашений ліпними капітелями й фронтоном, сумарна кількість яких також складає число «13».

Перший палац зв’язку

Поштамт на Садовій, 10 — архітектурна перлина Одеси, перша будівля в державі, яку спроєктували як вузол зв’язку. 24 квітня 1898 р., у день відкриття, у місцевій газеті написали: «Фасад його надзвичайно красивий і оживляється та урізноманітнюється вежами, виступами, балконами. Серед переваг — просторі внутрішні приміщення, багато повітря та світла, вдосконалене опалення, хороша вентиляція, електричне освітлення, мармурові сходи, мозаїчні підлоги. Вхід у поштамт через п’ять арок…».

Як працювала одеська поштова контора

Наприкінці ХІХ ст. Одеський поштамт входив до списку локацій із категорії must-see разом із музеями, пам’ятниками та Потьомкінськими сходами. Проєкт будівлі, під дахом якого мали об’єднатися поштова й телеграфна служби Південної Пальміри, розробив архітектор Володимир Харламов.

У головному оперзалі працювало 26 вікон. В одному приймали міжміську кореспонденцію від жінок, в іншому обслуговували панянок, які надсилали поштою гроші та цінні пакунки. На вході відвідувачів зустрічали швейцари в лівреях поштово-телеграфного відомства.

Скляна стеля — родзинка поштамту

Триповерхова будівля поштамту прямокутної форми має скляний дах та скляне перекриття горища. Операційна зала із висотою стелі 20 м пишно оздоблена різноманітними архітектурними деталями.

Під час Другої світової війни крізь «сонячний ліхтар» у зал поштамту потрапила авіабомба, що сильно пошкодила будівлю. Після реконструкції, яка тривала до 1962 р., поштамт дещо змінився: зникли три вежі, що прикрашали фасад, аркові вікна, що виходили у внутрішній двір, стали прямокутними. Зате з’явилися балкони на рівні другого поверху, які прикрасили химерними ліхтарями.

Поштамт — джерело натхнення для працівників

Людське суголосся, стукіт поштових штемпелів, друк квитанцій зливаються тут у гармонійний акорд поштового оркестру. Темп і тональність роботи поштамту задає Любов Шаталова, начальник відділення 65001, яка гордо каже: «Мій колектив — це чудовий симбіоз досвіду й професійності та ентузіазму й енергії. Є ті, хто присвятив пошті 20, 25 і навіть 40 років. І у них справді є чому повчитися. А є й молодь, яка працює трохи більше пів року, але вже стала основним рушієм змін та впровадження новацій».

Оператори Одеського поштамту працюють серед захопливих поглядів клієнтів, яких вражає мистецька довершеність операційної зали. І відчувають гордість за те, що є невіддільною частиною цього величного палацу зв’язку.

Відділення на висоті 850 м над рівнем моря

Поштовому відділенню 78595 «пощастило» — воно розташоване у Ворохті на Івано-Франківщині, серед мальовничих гір і безкраїх полонин, на березі річки Прут, що 850 м над рівнем моря. Ще з 1980 року пошта співіснує тут поряд із типовими гуцульськими забудовами, сторічними мостами-віадуками та дерев’яними церквами.

Пошта як органічна деталь пейзажу

Триповерхова споруда з поштою на першому поверсі привертає увагу, однак не вибивається із загального архітектурного ансамблю містечка, нагадуючи форми гуцульського стилю. Ламаний дах із гостроверхими виступами вкритий червоною черепицею. Особливого шарму додає вежа, що підіймається над спорудою праворуч, подібна до дзвіниці гуцульської церкви. Ялини, що височіють перед фасадом нагадують про карпатські ліси, що оточують Ворохту зусібіч.

Скульптурна композиція Діви Марії з дитям на руках та ангела, який схилився перед ними, з’явилася перед поштою у 2000-х. Вона швидко стала принадою і місцем для фото і для мешканців Ворохти, і для туристів.

До снаги підкорити найвищу вершину

Перше, що впадає у вічі, коли заходиш у відділення, — багато простору та світла, яке ллється через великі панорамні вікна. А потім погляд спиняється на гіпсовому барельєфі, що займає майже всю бічну стіну. На ньому можна простежити всю історію розвитку поштового зв’язку: від голубиної пошти до авіадоставки. Там навіть знайшлося місце для невеликого супутника й написів «Ворохта» та «Мир» українською, німецькою та французькою мовами.

Зустрічають клієнтів тут надзвичайно відповідальні люди з відкритою душею, по-справжньому віддані своїй роботі. Їм до снаги підкорити будь-яку професійну вершину. Та й гори підкоряються їм залюбки: у 2005 р. працівники відділення разом із івано-франківськими поштовиками піднялися на Говерлу й провели там спецпогашення марки!

У відділенні працюють 4 листоноші, деякі понад 20 років долають круті гірські дороги, несучи газети, листи та пенсії у 1100 дворів міста. Очолює ВПЗ Ворохти Марія Кіта, яка зазначає: «Наше відділення розташоване в самому центрі селища, тож клієнтів завжди багато. І місцеві, і туристи, і відпочивальники користуються послугами зв’язку: надсилають і отримують електронні перекази, посилки, листи й листівки із нашими краєвидами, адже природа у нас справді, як у казці. А ще трампліни, мости, ніби кадри з історичного фільму». У ВПЗ Ворохти все дихає любов’ю до своєї справи, до людей і до рідного містечка!

Поштовики Шевченківського краю

Поштове відділення 19003 розташоване в Каневі, що на Черкащині. Це місто трьох цивілізацій і перевернутої землі, в якому, як кажуть, сходяться всі шляхи України. Воно й не дивно — за кілька кілометрів від нього розташована Чернеча гора, де похований Тарас Шевченко.

Монументальну будівлю районного вузла зв’язку зводили у 80-х рр. ХХ ст. Будували з розмахом, адже під одним дахом мали працювати пошта й телеграф.

Гігантоманія по-канівськи

Бетонна споруда виконана у стилі радянського модернізму, вражає функціональністю масивних конструкцій, урбаністичним виглядом, вигадливою композицією. Будинок зв’язку Канева, як гігантський трипалубний корабель, який дніпрові хвилі винесли на канівські схили. Він гойдається на зелених верхівках дерев і ловить сонячне проміння шибками безлічі вікон і трьома круглими ілюмінаторами праворуч від входу на пошту. Широкими сходами, як по трапу, можна піднятися від двоповерхового рівня фасаду аж до чотириповерхового рівня з іншого боку будівлі.

Затишок і привітність

Поштове відділення функціонує на першому поверсі. Операційна зала простора та світла. Привертає увагу настінне панно, у центрі якого — герб міста із зображенням давньоруського ратника XII ст.

Для зручності відвідувачів встановлені стільці та столи, за якими можна підписати яскраві вітальні листівки, асортимент яких тут щедрий. Однак працівниці відділення з любов’ю бережуть й раритети, яких нині вже ніде не побачиш. Наприклад, видову листівку Канева 1976 р. із зображенням площі з кінотеатром та універмагом.

Зі всім серцем до своєї справи

Клієнтів зустрічає затишна, охайна пошта з привітним персоналом. Недаремно ж два місяці поспіль це поштове відділення проходить перевірку «таємного покупця» щодо якості обслуговування на 100%. Надія Шемет, начальник ВПЗ 19003, каже: «Загалом присвятила поштовій роботі чверть віку. Вважаю, що на пошті не працюють випадкові люди — вони надовго не затримуються. А ті, кому пошта потрапила в серце, викладаються тут на всі сто. Я завжди дякую пошті та стою горою за свою роботу, свій колектив. Переконана, що будь-які великі компанії можуть збанкрутувати, розпастися, але пошта працювала і буде працювати».

Сільська пошта на авто: пересувні відділення Чернігівської області

А ще відділення Укрпошти може бути таке: мобільне, швидке, здатне доїхати будь-куди. І не страшні йому ні дощ, ні сніг, ні вітер, ні ґрунтові дороги.

Коли біло-жовтий поштовий Citroen в’їжджає до села — це справжня подія. Радіють пенсіонери, бо знають, що отримають пенсію, газети, товари першої необхідності та ліки; і дітлахи, бо бабуся купить щось смачненьке; і навіть гуси та собаки радо виходять зустрічати пошту.

Гнучкість — одна з найбільших переваг пересувного відділення

У Чернігівській області, де майже 1500 сіл, проєкт «Сільське відділення» стартував у червні 2018 р. Забезпечує надання послуг мобільна бригада: начальник ПВПЗ, листоноша бригади та водій. За день маршрут одного ПВПЗ пролягає до 2-4 сіл.

Салон автомобілів переобладнано під потреби «пошти на колесах». Є решітки для безпеки та сейф. Багажник оснащений полицями для товарів і поштового багажу — відправлення перевозяться дбайливо.

Листоноша на авто доїжджає до кожного двору

Робочий день мобільних бригад починається в різний час, але о 7.30 у багатьох точках уже кипить робота. Номери телефонів начальників бригад і листонош знають представники місцевої влади, соцпрацівники, чимало клієнтів. Адже це так зручно: зателефонувати — замовити товари — й отримати з доставкою додому. Особливо актуально це стало під час карантину.

Сільські громади у більших населених пунктах виділили понад 100 приміщень, де можуть розміститися поштарі. І поки начальник відділення приймає комуналку, листоноша на авто розвозить пенсії, пресу й різний крам. У великих селах залишилися працювати місцеві листоноші.

Найкраща мобільна бригада Чернігівської філії

ПВПЗ №1, що базується у Чернігові, обслуговує 9 населених пунктів. У 2019 р. робота мобільної бригади цього відділення була визнаною найкращою.

Марія Дубініна, начальник пересувного відділення з 30-річним досвідом роботи у банках, ділиться: «…Так вийшло, що мій перший робочий день в Укрпошті збігся з першим робочим днем пересувного відділення. Тож я сіла в машину — й одразу поринула в роботу. Вчилася в процесі, потроху втягнулася. А зараз вже не уявляю іншої роботи.

Робота не з легких. Але відчуваємо велику відповідальність за усіх своїх клієнтів, тому намагаємося все вчасно їм привезти, вислуховуємо побажання, приїздимо до кожного двору, виплачуємо пенсії та соціальні допомоги. Зараз через карантин особливо багато приймаємо комунальних платежів. Багато людей прагнуть читати — тож продаємо уроздріб чимало преси. І звичайно ж, продовольчі товари гарно замовляють і купують.

Нас у селах чекають, як найрідніших. І людська вдячність дає наснагу працювати далі».

Поштове відділення у «Книжці»

Як воно, працювати у книжці? Про це добре знають працівники ВПЗ 21028 м. Вінниці. Відділення розміщене в одній із найвідоміших вінницьких будівель, яку в народі називають «Книжка».

Одна з найбільших і найцікавіших споруд Вінниці

13-поверхова адміністративна будівля заввишки 60 м, у якій розташована низка установ державної і місцевої влади, називається так невипадково. Збудована у вигляді букви «Y» споруда з боку має вигляд розгорнутих сторінок книжки.

Будівництво розпочалося у 1979 р. за кошти, частково виділені відділом капітального будівництва місцевого осередку КПУ. У «Книжці» планували розміщувати обком, облвиконком партії з багатьма їхніми структурними підрозділами. На піку розпаду СРСР, у I половині 1991 р., тут почали функціонувати обласні установи. Конструктивно «Книжка» поєднана наземним переходом з концертним залом «Плеяда» (обласна філармонія).

Оригінальна форма не єдина особливість

Звичайно ж, така примітна будівля має свої легенди й таємниці. Кажуть, що, крім досить великої наземної частини, «Книжка» має ще більшу підземну частину, створену спеціально для евакуації всієї місцевої політверхівки та військового командування. Ходили легенди, що «Книжка» мала кодову назву «Айсберг» через великі бомбосховища, стіни яких залиті свинцем, щоб убезпечити від радіаційного випромінювання, а також щоб захисти бункер від просвічування з повітря. Згодом частину підземель було відкрито, і зараз на цокольному поверсі бункер виконує функцію бомбосховища.

Пошта у «Книжці» працює 4 роки

Різноманітні установи й служби, які працюють у «Книжці», активно користуються послугами Укрпошти. Тож 1 червня 2016 р. тут відкрили відділення з одним операційним вікном. Однак попит на поштові послуги виявився настільки високим, що за 4 роки їхня кількість зросла до трьох. Про ефективність роботи свідчить і той факт, що за час роботи ВПЗ змінило й свій статус, перетворившись із відділення 4-ї групи на ВПЗ 1-ї групи.

Доставних дільниць відділення не має, адже повністю зосереджене на доставці кореспонденції для установ «Книжки». Буває за день доводиться рознести понад 600 рекомендованих листів по кабінетах багатоповерхівки.

Інна Максименко, начальник відділення, ділиться: «Робота у відділенні, що обслуговує таку велику кількість різноманітних державних і комунальних установ, — це надзвичайно велика відповідальність! Бо від нашої професійності та якісно виконаної роботи багато в чому залежить діяльність служб, які допомагають функціонуванню нашого рідного міста.

Наш невеликий колектив докладає чимало зусиль, щоб пошта була приваблива в очах клієнтів. І нам, я впевнена, це вдається. Сумлінність, привітність, швидкість обслуговування стали для нас аксіомою в роботі. І надзвичайно приємно чути від клієнтів, що вони спеціально їдуть з іншого кінця міста, щоб сплатити у нас комунальні платежі або відправити посилку, адже ми працюємо для них».

Відділення Укрпошти — подільська пастораль

Печера — невелике село на Вінниччині, що розташоване на скелястому березі Південного Бугу. Воно славиться не тільки своєю мальовничою природою, а й багатьма пам’ятками архітектури. І сільське поштове відділення тут наче з вірша Лесі Українки — «Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті ...» .

Мальовниче село з багатою історичною спадщиною

Перша згадка про Печеру датується кінцем XVI ст. Тоді тут були резиденції молдавського воєводи Георгія Дуки, Юрася Хмельницького, спадкоємців подільського воєводи Леонарда Свейковського, Костянтина Потоцького. Саме Свейковські на поч. ХІХ ст. розбудували в Печері свою резиденцію. Палац за задумом нового власника був удвічі зменшеною копією палацу Станіслава Потоцького у Тульчині, який ще називають Подільським Версалем.

Перед палацом закладено парк, що зберігся донині. На дві частини його ділить алея з 250-літніх лип. У 1840-х рр. маєток і 5 тисяч га навколишніх земель викупив Костянтин Потоцький. Потоцьким Печера належала до приходу радянської влади. Палац розібрали у 1920-х рр. більшовики. Нині перебудована споруда є приміщенням Печерської лікарні відновлювального лікування.

Конячка Малишка — член поштової родини

На центральній вулиці Печери, що пролягає від в’їзду в село до ландшафтного парку, десь посередині, за густими затінками зелені видніються побілені стіни хатини із яскраво-червоними дверима. Прочинивши їх, ніби переносишся на машині часу на кілька десятиліть назад. Це сільська пошта, де вже 20 років порядкує Світлана Квасніцька. А допомагають їй ще двоє листонош. Четвертим незмінним товаришем їхньої дружної поштарської родини є конячка Малишка.

Зайдеш на пошту — і повертаєшся у дитинство

Приміщення пошти просторе, світле, нагадує селянську хату з пофарбованими знизу й побіленими вгорі стінами. Привертає увагу велика бар’єрна стійка з викладеними газетами та журналами. Ваблять очі пахучі буханці свіжого хліба, які листоноші пакують до своїх сумок і розносять стареньким. Сумно притулилася в кутку біля вікна вже не робоча грубка, яка пам’ятає, як весело колись палахкотіти у ній дрова, зігріваючи стіни пошти. Час тут тече розмірено. Печерани заходять на пошту, щоб дізнатися останні новини, сплатити за комунальні послуги, погортати й купити улюблені видання.

Світлана Квасніцька, начальник відділення, ділиться: «Відділення працює зараз тричі на тиждень: у понеділок, середу та п’ятницю з 10 до 15:30. Обслуговуємо два села: Печеру й сусідню Даньківку. Наше село — досить велике, частина хат — на пагорбах, мешкають тут понад 1000 осіб. Тож маємо постійних клієнтів, які весь час роблять замовлення на товари, — і ми, йдучи у доставку, обов’язково заходимо у кожний двір, де нас з нетерпінням чекають […]. За стільки років роботи на пошті ми всі тут зріднилися, подружилися. Всі сумлінно працюємо, не скаржимося, й докладаємо всіх зусиль, щоб пошта доходила до кожного дому».

Коли потяг у даль загуркоче: поштове відділення на Привокзальній

Ритмічна музика залізниці щомиті вплітається у життя поштового відділення 33011, що на Привокзальній площі у Рівному. Працівники проводжають поглядами потяги, що мчать повз вікна, і з розумінням ставляться до такого сусідства. Вже чимало років пошта і залізниця тісно пов’язані: раніше — функціонально, а нині лише територіально.

Урбаністична поезія сірого бетону

Неподалік від пішохідного мосту, що веде до залізничних колій, видніється будівля із сірого бетону. Ця типова радянська споруда цілком відповідає своєму функціональному призначенню: розміщення поштових об’єктів поблизу залізниць було зумовлено вимогою часу та виробничою необхідністю, адже тривалий час перевезення пошти здійснювалося залізницею.

Архітектура промовисто засвідчує відповідність тим процесам, які тут відбувалися. Чисті геометричні форми, ретельно вивірені лінії, лаконічність… Однак груба фактура бетону, що не прихована ні тиньком, ні облицюванням, ні фарбою, органічно доповнює урбаністичний пейзаж, і будівля постає перед нами максимально відкритою, чесною, монументальною.

Сучасність колишнього рівненського поштамту

Споруда, що нині належить Укрпошті, Укрзалізниці та Держспецзв’язку, складається із двох частин, припасованих одна до одної. Триповерхову будівлю страхового цеху було введено в експлуатацію ще у 1966 р. Новий п’ятиповерховий рівненський поштамт розпочав свою роботу у 1982 р. і виконував цю функцію до 2017 р. Після реорганізації у приміщенні, що знаходиться на Привокзальній площі, 3-Б, розмістилися виробничі підрозділи Рівненської філії, а також Цех оброблення пошти, Дільниця кур’єрської доставки та ВПЗ 33011.

Пошта на Привокзальній — невіддільний атрибут залізничного вокзалу

Щодня тисячі людей проходять повз вхідні двері ВПЗ 33011, підіймаючись сходами пішохідного мосту до посадкових платформ. Чимало з них заходять і у відділення, адже знають, що тут можна отримати весь спектр поштових і фінансових послуг, які надає Укрпошта, зокрема відправити та отримати посилки, поштові перекази, сплатити комунальні рахунки тощо.

Вже три роки очолює це ВПЗ Тетяна Михайленко. Допомагають їй обслуговувати споживачів два оператори поштового зв’язку 1 класу. Відділення розраховане на посилковий формат та фінансовий бізнес. Його послугами користуються як фізичні, так і юридичні особи.

Клієнтам у відділенні завжди раді: привітно зустрічають кожного, швидко й професійно обслуговують. І це не просто слова, адже ВПЗ 33011 неодноразово отримувало найвищу оцінку — 100% за перевіркою якості обслуговування методом «Таємний покупець».

Поштамт на Поштовому проспекті

Чому без пошти не було б Кривого Рогу і як працюється у поштовому відділенні, схожому на бальну залу? Герой вересневої сторінки календаря — ВПЗ Кривий Ріг із красивим індексом 50000.

Від поштової станції до великого міста

8 травня 1775 р. на поштовому тракті Кременчук – Очаків поблизу козацького зимівника постала поштова станція, де несли службу п’ять козаків. Саме від поселення, що утворилося довкола поштової станції, й веде свою історію велике місто.

Будівля поштамту — синтез архітектури, скульптури та живопису

Перша вулиця, що з’явилася у Кривому Розі й досі є головною окрасою міста, — проспект Поштовий. Саме тут у будинку під №26 і розміщений криворізький поштамт.

Червоно-білу цегляну будівлю нової поштово-телеграфної контори заввишки 25 м було споруджено у 1957 р. за проєктом архітектора В. Шаблія у стилі сталінського неокласицизму. З її зведенням завершилося формування ансамблю Театральної площі. Будівля стала другим за висотою адміністративним об’єктом на проспекті. Запрацювала контора 7 листопада 1958 р. Нині криворізький поштамт є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Фасад поштамту вражає. Плоскі пілястри підкреслюють монументальність будівлі, впадають в око масивний верхній і міжповерховий карнизи, аттиковий поверх, колони, стилізовані під іонійський ордер з капітелями, барельєфи, модульйони, великі аркові вікна першого поверху, масивні вхідні двері з архівольтом (дугою-облямовувачем).

Арки й колони прикрашають також інтер’єр операційної зали. Значна частина внутрішнього оздоблення — ліпнина, кольорові вітражі із зображенням етапів розвитку поштового зв’язку, художнє литво, різьблення по дереву — виконана криворізьким скульптором А. Ярошенком. Завдяки вишуканим деталям на стінах та поштовій стійці, а також чималим люстрам, що звисають зі стелі, відділення нагадує бальну залу, що готується до вечірнього прийому гостей. Однак життя тут кипить упродовж дня.

Вишуканий інтер’єр — джерело натхнення в роботі

На першому поверсі поштамту функціонує ВПЗ 50000 — відділення 1 класу. Таких у місті лише два. Начальницею тут уже два роки є Тетяна Цикаленко. Саме вона задає тон і спрямовує роботу 16 працівників. Шість операційних вікон, п’ять доставних дільниць — роботи чимало. Колектив відділення справляється з усіма викликами на відмінно: плани виконують й перевиконують, з усмішками зустрічають клієнтів. Тут усі добре розуміють, що є обличчям Укрпошти у Кривому Розі, і що працювати у красивому відділенні також треба красиво й натхненно, щоб клієнтів дивував і захоплював не лише вигляд відділення, а й вправність і професійність його працівників.

Столітня модернова вишуканість поштамту в Павлограді

Будинки з історією — ніби своєрідний місток між минулим і сьогоденням. Вони зберігають таємниці столітньої давнини та є мовчазними свідками неминучих змін. У такому будинку в Павлограді, що на Дніпропетровщині, розмістилося поштове відділення 51400 та Центр поштового зв’язку Павлоград.

Від міської управи до пошти

На центральній вулиці Павлограда, Соборній, стоїть одна із найкращих будівель міста — поштамт. Об’єкт зведено у 1912 р. за проєктом Почесного громадянина Павлограда, техніка Сави Фетисова.

У будинку діяла міська управа Павлограда та засідала міська дума, яку з 1912 по 1917 рр. очолював міський голова Олександр Парманін.

Під час Другої світової будівля була сильно зруйнована. За словами місцевих старожил, на фасаді й досі можна побачити сліди від куль.

Довершений синтез архітектури, скульптури та живопису

Старовинна архітектурна пам’ятка входить до туристичних путівників міста й красується на листівках. І не дивно, адже, попри давній ремонт, модернова будівля зберегла колишню вишуканість.

Модерн простежується в архітектурних формах екстер’єру та найдрібніших деталях інтер’єру — від вигадливих сходових поручнів, дзеркальних рам та меблів до рослинних орнаментів у ліпнині на стінах і стелі, у люстрах. Будівля павлоградського поштамту нагадує невеликий замок із кутовою вежею, що височіє на розі двох вулиць.

Поштовики налагоджують мости між людьми

Сьогодні тут кипить робота: приїжджають поштові машини, розвантажуються й завантажуються відправлення, старенькі приходять отримати пенсію та сплатити комірне... І вже працівники пошти налагоджують мости між людьми, доносячи такі необхідні для когось звістки, газети, посилки, ліки.

На першому поверсі поштамту в просторому операційному залі працює центральне ВПЗ Павлограда 51400, яке очолює Олена Носачова. Клієнтів у відділенні привітно обслуговують 9 операторів, заступник начальника і начальник ВПЗ. А на доставних дільницях працюють 9 невтомних листонош. Клієнти задоволені співпрацею, адже поштовики працюють професійно, відповідально та злагоджено.

А очолює цей поштовий осередок Павлоградщини начальник ЦПЗ Павлоград Анатолій Щербина, поштовик із 20-річним стажем. У приміщенні поштамту, крім ВЗП 51400, функціонують Головна каса та ЦОП. ЦПЗ підпорядковуються 85 поштових відділень, з яких 11 — пересувних.

Відділення Укрпошти на території найбільшого гірськолижного курорту

Той, хто хоча б раз підкорював гірські вершини, прагне повернутися сюди ще, оскільки «краще гір можуть бути лише гори». А краще звичайного сільського відділення Укрпошти може бути лише сільське автоматизоване відділення Укрпошти, розташоване на висоті 920 м над рівнем моря, на тлі мальовничих карпатських краєвидів.

Розвиток туризму сприяв появі сільського автоматизованого ВПЗ

Серед вершин українських Карпат, у межах гірського масиву Ґорґани, біля підніжжя гір Синяк і Хом’як, Довга і Буковель, розкинулося село Поляниця, відоме не лише в Україні, а й за її межами. І не дивно, бо ж неподалік розташований найбільший і найсучасніший гірськолижний курорт України — «Буковель».

Оновлене ВПЗ 78593 у с. Поляниця Івано-Франківської області відкрило свої двері для місцевих і туристів 12 січня 2018 р. Місце локації для ВПЗ обрали не випадково. Нині відділення розміщується у центрі села в орендованому приміщенні за два кілометри від курорту «Буковель». Відділення повністю автоматизоване, тому споживачам доступні як поштові, так і фінансові послуги (грошові перекази, платежі, видача пенсії).

Подорожуйте комфортно — все необхідне доставить Укрпошта

Щорічно курорт відвідує понад 1,5 млн туристів. Саме на них насамперед і орієнтоване ВПЗ. Відвідувачі Буковелю мають можливість заздалегідь відправити поштою все необхідне спорядження для катання на лижах і сноубордах та отримати його безпосередньо перед підіймачами. Усе це забезпечать працівники відділення 78593.

ВПЗ популярне і серед мешканців Поляниці, які, як правило, заходять на пошту, аби сплатити за комунальні послуги, придбати періодичні видання, поповнити карткові рахунки чи здійснити переказ коштів.

Клієнти мають можливість відвідувати ВПЗ з вівторка по п’ятницю з 9.00 до 17.00 та у суботу з 9.00 до 16.00.

Серед незабутньої краси й працюється красиво

Обслуговують споживачів троє співробітників — начальник ВПЗ, оператор поштового зв’язку та листоноша. Колектив відділення сформувався вже після відкриття, однак атмосфера тут напрочуд дружна. Довколишні пейзажі зачаровують і надихають на плідну працю. Драйву роботі додає постійне спілкування з клієнтами з різних куточків України, яких у сезон тут надзвичайно багато. Ось уже майже два роки очолює ВПЗ у Поляниці Ганна Ковбас.

Поштовий модерн по-львівськи

Перегортаємо останню сторінку нашого календаря та опиняємося у місті Лева, на розі вулиці Валової й площі Галицької, де на першому поверсі стильної модерної чотириповерхової кам’яниці розмістилося поштове відділення 79008.

Будинок із багатою історією

Цегляний будинок, зведений 1888 року за проєктом архітектора Вінцента Кузневича, перебував у власності Франциска Кобєльського і Міхала Валіхевича.

У 1905–1939 рр. у кам’яниці діяло культурно-освітнє товариство ім. М. Качковського. Свого часу у стінах будівлі знаходилася редакція українських часописів «Наука» та «Воля народу». Львівська еліта вчащала до кав’ярні «Центральна», розташованої на першому поверсі.

Нині ж перед нами — житловий будинок, де діє поштове відділення.

Характерний приклад львівської житлової архітектури кінця ХІХ ст.

Наріжний будинок зведено у стилі модерну. Композиція головного фасаду асиметрична. Перший і другий поверх тиньковані, а третій та четвертий мають відкриту цегляну кладку.

Півкруглий кутовий об’єм вхідної частини будівлі завершений на рівні даху шоломоподібним куполом, по обидва боки від якого знаходяться фронтони з датами 1887 та 1888 рр.

Поштове відділення, що приваблює туристів

Поштове відділення на Валовій займає площу 206 кв. м. У великому світлому приміщенні на першому поверсі затишно й атмосферно. Білі стіни й стеля контрастують із масивними дерев’яними меблями темно-коричневого відтінку. Шафи із вигадливим декором нагадують львівські креденси ХІХ ст. Великі столи з різьбленими ніжками та лави з високими спинками ніби запрошують туристів, стомлених пішими прогулянками львівськими вуличками, зручно вмоститися, підписати листівку із краєвидами міста (а їх у відділенні — на будь-який смак!), наклеїти яскраву марку й вкинути у стильну дерев’яну поштову скриньку.

Привітну атмосферу створює дружний колектив: сім листонош, п’ять операторів, заступник начальника, сортувальник та прибиральниця. З 2019-го відділення очолює Оксана Сулковська, яка досконало знає всю його поштову кухню, оскільки впродовж п’яти років обіймала посади й оператора, і заступника начальника. А починала свій шлях 20 років тому листоношею, тож не з чуток знайома з усіма нюансами поштової роботи.